Урок української літератури. 5 клас.
Тема. Василь Симоненко."Цар Плаксій та Лоскотон"

Урок позакласного читання.5 клас.
Тема. Степан Васильченко. "Приблуда"

Література рідного краю. 5 клас.
Тема. Гнат Хоткевич. "Чи можна грошима загатити річку?"
Презентація до уроку

Урок української літератури. 11 клас.
Тема. Улас Самчук. "Марія"

Урок української мови. 10 клас.
Тема. РМ Культура спілкування і мовленнєвий етикет. Що це означає?

Матеріали для уроків української літератури

10 клас. Вивчення життєвого і творчого шляху Івана Яковича Франка

Кожен дослідник, що студіював життя і творчість Івана Франка, так чи інакше мусив торкатися його видавничої діяльності, оскільки ця грань його біографії посідала особливе місце в його житті і є невід’ємною частиною розвитку державницького руху українського народу.

Мене, як учителя-філолога, теж зацікавила видавнича діяльність цієї неповторної особистості, тому тему для виступу я обрала відповідну.

22 травня 1939 року у літературно-науковому додатку до газети «Новий Час» надруковано статтю «Новітні нечитальники (З нагоди роковин смерті І.Франка)». Її автор із досадою критикував своїх сучасників за незнання Франкової спадщини, духовну ледачість, нехіть до читання. Сама назва публікації перегукується з відомою новелою Леся Мартовича «Нечитальник», де в образі Івана відтворено тип затурканого галицького мужика з його байдужістю до всього нового, до друкованого слова.

Вважаю, ситуація не змінилася і нині. «Ми каригідно мало знаємо Франка»,- писав У.Самчук 1946 року. Подібну думку повторив П.Перебийніс уже в наші дні: «Цього нашого класика ми знаємо надто поверхово».
Тому метою мого виступу є:

Він був переконаний: доки не буде належної організації бібліотечної справи в Україні, доки кожен мешканець міста чи села не матиме змоги одержати необхідну йому літературу, доти й культурне, політичне життя країни лишатиметься на дуже низькому рівні розвитку: "Нація, котра помирає з голоду, в котрій 90 % людей не вміє ні читати, ні писати і не має ніякої політичної волі, така нація потребує хліба, азбуки і конституції...".

Іван Франко вважав, що створення читалень в Україні було спричинено потребою людей більше читати, пробудженою у них цікавістю до знань та книжок. Перші народні читальні почали засновувати приблизно у 1870 р. Велика заслуга у ліквідації неграмотності, поширенні освіти серед народу за допомогою своїх численних видань, створення читалень належить українському товариству "Просвіта".

У читальнях активісти цього товариства організовували бібліотеки, театральні гуртки, хори, оркестри.

“Такі читальні, коли б вони були в кожнім селі і велися розумно та щиро, могли би зробити дуже багато добра, могли би робочих людей далеко більше освітити і навчити, ніж теперішні аби й які високі школи”, - говорив Іван Франко.

Протягом багатьох років членом товариства "Просвіта" був Іван Франко. З цим товариством він співпрацював з 80-х років XIX ст., періодично друкував у його виданнях свої твори, був також редактором її видань. У 1913 р. Каменяр став почесним членом "Просвіти".

У травні 1878 року Франко разом із Павликом починає видавати журнал “Громадський друг” – “гарячий визов в очі суспільності”. Після виходу 2-х номерів, за цензурне переслідування, його перейменовують на “Дзвін”. “Громадський друг” і його наступна версія повністю соціалістичної направленості.

І саме в “Дзвоні” вийде вірш “Каменярі”, який дасть друге ім’я письменнику .

Обидва випуски журналу були конфісковані разом із збірником “Дзвін” – “за висловлені в різкій формі думки, досі в нас нечувані і беззаконні”.

У грудні цього ж року Франко стає редактором польської робітничої газети “Praca”. А пізніше видає у світ журнал “Молот”, що виник із забороненого “Дзвона”. Тут він друкує такі відомі статті, як “Література, її завдання і найважливіші ціхи” та “Критичні письма о галицькій інтелігенції”.

У 1881 разом із Белеєм видає ілюстрований літературний і науково-політичний місячник “Світ”. Журнал пропагує нові ідеї –соціалістичні і матеріалістичні, і в усіх номерах друкується повість Івана Франка “Борислав сміється”. У 1882 році на 21 номері журнал “Світ” закрито через брак коштів. Каменяр не зміг утримувати його на плаву.

З 1883 року Франко стає провідним співробітником в народовській газеті “Діло”, а згодом – і в журналі “Зоря”. Восени він вже в складі редакції цих часописів, де працює 2 роки.

У 1883 році Франко продовжує друкуватися у “Praca” і починає співробітництво з женевським “Вольнім словом” і польськими періодичними виданнями. У 1885 році за статтю “Галицьке українофільство” в газеті “Кур’єр Львовскі” Каменяр зазнає гострих нападів з боку націоналістів-народовців. Це не останній такий напад в його житті.

Іван Франко започаткував літературно-науковий двомісячник “Життя і Слово” (1894-1897) і зумів його поставити на зразок європейських.

Як бачимо, своєю багатогранною сорокарічною письменницькою та науковою творчістю, активною громадсько-політичною та видавничою діяльністю І. Франко впливав на розвиток політичних й культурних процесів на етнічних українських землях. Книгознавчі засади І. Франка, його активна видавнича діяльність започаткували нові шляхи і напрямки у видавничій справі українського народу. Видавнича діяльність І. Франка відіграла важливу роль і у формуванні політичної свідомості, активізації національно-визвольного руху, структуруванні українського суспільства, у зростанні освіченості українського народу, була значним внеском у громадсько-політичне та суспільне життя України.

Виходячи із розглянутого, перед нами, словесниками, стоїть гостре, на мій погляд, питання: як зробити наших сучасників, передусім шкільну молодь, «читальниками», зацікавити діяльністю Каменяра, наблизити до цієї «морської глибини»?..

А відповідь ми можемо знайти лише у пошуковій роботі на уроках української літератури.

Вивчаючи творчість І.Франка у 10 класі, учитель-філолог звертає особливу увагу на життєвий і творчий шлях Каменяра, його особистість і роль у суспільному й національному житті України. На мій погляд, інформація стосовно видавничої діяльності І.Франка є не менш важливою. Адже він весь час був видавцем, а книгознавчі засади, які сформулював, відіграли важливу роль в історії української книжки.

Тому я під час вивчення біографії Франка використовую інтерактивні прийоми : «мозковий штурм», «відкритий мікрофон», проводжу акродиктанти, тестові завдання, уроки-дискусії з проблемними запитаннями, уроки-семінари.

Отже, бурхливий розвиток національної думки в нашій країні спонукає знову замислитись над франкознавством і визначити контури дальших досліджень у цій царині.

Час потребує більш глибокого вивчення діяльності Івана Франка як книгознавця, видавця, редактора.

5 клас.

Таємниці бібліотеки Софії Київської

Ти здвигнув собор Софії

З каменю і срібла-злата,

Ще й тепер про тую славу

Мріють Золоті ворота.

Софія Київська зберігає в собі безліч таємниць, які ще належить розгадати. Одна з них пов'язана з бібліотекою Ярослава Мудрого.

Літопис Нестора, що під 1037 р. оспівав мудрість Ярослава, свідчить: «Ярослав же любив книжки й, багато їх переписавши, поклав у церкві святої Софії». Цей короткий запис досі збуджує палкий інтерес істориків і численних шанувальників рідної минувшини.

Якою ж є історія першої бібліотеки в Києві, яка зберігалася в Софії, але була загублена? Багато хто намагався відшукати зібрання, але результату поки немає.

Точна кількість книг, що складали бібліотеку, невідома. Сучасні історики називають суперечливі цифри: від кількох сотень до кількох тисяч. Вважають, що основу бібліотеки становили манускрипти релігійного змісту, але найцікавіше - це історичні хроніки. Хто знає, може, знахідка хоча б однієї з цих книг могла б прояснити деякі таємниці з історії Русі, якщо не спростувати їх? Як би там не було, а бібліотека немов «канула в Лету». Однак деякі фахівці вважають, що вона ,як і раніше, знаходиться в Києві і захована в підземних лабіринтах одного з київських храмів. Цю версію запропонував київський історик і письменник Сергій Хведченя, який не один рік присвятив пошукам бібліотеки Ярослава Мудрого.

Можливо, далеко ходити не потрібно, а пошукати скарб в підземних тунелях того місця, де бібліотека великого князя мешкала спочатку?

- У 1916 році поряд із Софійським собором утворилося глибоке провалля, у якому дослідники виявили стародавній підземний хід, - говорить Сергій Хведченя. - На той час розкопками займався відомий дослідник Олександр Ертель разом зі своїми колегами. Група працювала в двох підземних коридорах, розташованих на глибині близько шести метрів. Головна і, можна сказати, сенсаційна знахідка чекала дослідників в кінці другого коридору. Вчені виявили березову дощечку з написом: «Хто знайде цей хід, той знайде скарб Ярослава». Літери були надряпані на дереві і залиті чорнилом. Однак дослідникам не вдалося встановити, коли був зроблений цей напис. Тим не менш вони з подвоєною енергією почали просуватися далі.

За словами Хведчені, розчищення тунелів було складним завданням. Підземелля були завалені землею і будівельним сміттям різних століть. «Пробуривши», таким чином, не один десяток метрів, археологи нічого істотного не знайшли, за винятком декількох монет різних епох. Однак Ертель зробив важливе відкриття : підземні коридори Софії Київської є частиною широкої гілки лабіринтів, побудованих ще в великокнязівську епоху. Деякі тунелі раніше служили усипальницями, а частину з них ченці облаштували для винних льохів. Напевно, є лабіринти, про існування яких знало лише обмежене коло людей. Саме вони могли приховати там найцінніше, наприклад, бібліотеку Ярослава.

Але як би там не було і, ви зі мною погодитеся,книги і думки, що народжувалися в бібліотеці Софії Київської ставали основою для створення нових бібліотек і нових літературних творів .

Саме вони послужили основою для перетворення Софії Київської в центр літописання, осередку передової думки Русі XI століття. А книги, що вийшли з її стін, послужили основою для появи нових бібліотек

Бібліотека… Серце завмира,
Коли пірнаю в тишу таємничу,
Святилище пізнання і добра,
Що в майбуття через минуле кличе.

І осягнути незбагненну суть
Світобудови прагну заповзято,
Коли мені з полиці дістають
Важкі томи Плутарха і Сократа.

Немов надійний лоцман в морі книг,
Бібліотекар взяв штурвал у руки.
Розкуто мчить моїх фантазій бриг
Крізь холоди занепаду й розлуки.

І поки є ти, сховище книжок,
І поки ти людей рятуєш свято,
Мене не знищить соціальний шок,
Як час не вбив Плутарха і Сократа.

До дива знань і мрій, о друзі, йдіть!
Високий дух летітиме далеко…
Аби сказати: «Зупинися, мить!»
Кажу лише: «Живи, бібліотеко!»

Методичні рекомендації щодо підготовки уроку

за інтерактивними технологіями

Правила організації інтерактивної роботи учнів на уроці

До роботи повинні бути залучені різною мірою всі учні.
Необхідно дбати про психологічну підготовку учнів. Корисним є: різноманітне та постійне стимулювання учнів за активну участь у роботі; надання можливості для самоорганізації та ін.
Тих, хто навчається в інтерактиві, не повинно бути багато. Продуктивна робота в малих групах. Кожен має бути почутий.
Приміщення має бути спеціально підготовленим. Учні повинні мати змогу легко пересуватися під час роботи в малих групах. Усі матеріали для роботи малих груп готуються заздалегідь.
Під час уроку необхідно дотримуватись регламенту та процедури, проявляти терпимість до будь-якої точки зору, уважно вислуховувати всіх учасників, поважаючи їх.
Уважно ставитися до учнів під час формування груп.
На одному уроці бажано застосовувати 1-2 інтерактивних прийоми роботи.
Під час підготовки питань учителю необхідно продумувати різні варіанти можливих відповідей і заздалегідь виробляти критерії оцінки ефективності уроку.
Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них інтерес і мотивацію, навчати самостійному мисленню та діям.

Отже, інтерактивні форми і методи навчання дають учневі та вчителеві можливість самовираження. Працюючи в режимі постійних шукань та новизни освітніх технологій, учням стає цікавіше вчитися, а уроки української мови та літератури стають бажаними, улюбленими для школярів.

ВИМОГИ ДО СУЧАСНОГО УРОКУ

І. Дидактичні вимоги до сучасного уроку

Чітке формулювання освітніх завдань в цілому і його складових елементів, їхній зв'язок з розвиваючими і виховними завданнями.

Визначення оптимального змісту відповідно до вимог навчальної програми і цілей уроку, з урахуванням рівня підготовки й підготовленості учнів.

Прогнозування рівня засвоєння учнями наукових знань, сформованості умінь і навичок як на уроці, так і на окремих його етапах.

Вибір найраціональніших, оптимальних методів, прийомів і засобів навчання, стимулювання і контролю. Вибір форм організації, що забезпечує максимальну самостійність у навчанні учнів.

Реалізація на уроці всіх дидактичних принципів.

Створення умов для успішного навчання учнів.

ІІ. Психологічні вимоги до уроку

1. Психологічна мета уроку:

1) Проектування розвитку учнів у межах вивчення конкретного навчального предмета і конкретного уроку.

2) Врахування у цільовій настанові уроку психологічної задачі. вивчення теми і результатів, досягнутих у попередній роботі.

3) Передбачення окремих засобів психолого-педагогічного впливу, методичних прийомів, що забезпечують розвиток учнів.

2. Стиль уроку:

1) Визначення змісту і структури уроку відповідно до принципів розвиваючого навчання.

· співвідношення навантаження на пам'ять учнів і їхнє мислення;

· визначення обсягу і відтворюючої діяльності;

· планування засвоєння знань у готовому вигляді (зі слів учителя, з підручника, посібника) і в процесі самостійного пошуку;

· виконання вчителем і учнями проблемно-евристичного навчання (хто ставить проблему, формулює її, хто вирішує);

· облік контролю, аналізу й оцінки діяльності школярів, здійснюваних учителем, а також взаємної критичної оцінки, самоконтролю і самоаналізу учнів;

· співвідношення спонукання учнів до діяльності (коментарі, що викликають позитивні почуття в зв’язку з проблемною роботою, установки, що стимулюють інтерес, вольові зусилля до подолання труднощів) і примусу (нагадування про оцінку, різні зауваження, нотації).

2) Особливості самоорганізації вчителя:

· підготовленість до уроку – головне усвідомлення психологічної мети і внутрішня готовність до її здіснення;

· робоче самопочуття на початку уроку й у ході його (зібраність, спів настроєність з темою і психологічною метою уроку, енергійність. Наполегливість у здійсненні поставленої мети, оптимістичний підхід до всього, що відбувається на уроці);

· педагогічний такт (випадки прояву);

· психологічний клімат на уроці (підтримка атмосфери радісного, щирого спілкування ,діловий контакт і т.н.);

3. Організація пізнавальної діяльності учнів:

1) Визначення заходів для забезпечення умов продуктивної роботи, мислення й уяви учнів:

· планування шляхів сприйняття учнями досліджуваних об’єктів і явищ, їхнього мислення;

· використання установок у формі переконання;

· планування умов стійкої уваги і зосередженості учнів;

· вправи.

2) Організація діяльності мислення й уваги учнів у процесі формування нових знань і умінь:

· визначення рівня сформованості знань і умінь в учнів (на рівні конкретно-почуттєвих уявлень, понять, що узагальнюють образи, «відкриття», висновки);

· опора на психологічні закономірності формування уявлень, понять, рівнів розуміння, створення нових образів під час організації розумової діяльності ій уяви учнів;

· планування прийомів і форм роботи, що забезпечують активність і самостійність мислення учнів (система запитань, створення проблемних ситуацій, різні рівні проблемно-евристичного вирішення задач, використання задач з відсутніми і зайвими даними, організація інтелектуальних утруднень в ході самостійних робіт, ускладнення завдань з метою розвитку пізнавальної самостійності учнів);

· керівництво підвищенням рівня розуміння (від описового, порівняльного, пояснювального до узагальнюючого, оцінного, проблемного) і формуванням умінь міркувати й робити висновки;

· використання різних видів творчих робіт учнів (пояснення мети роботи, умов її виконання, навчання добору і систематизації матеріалу, а також обробці результатів і оформлення роботи).

3) Закріплення результатів роботи:

· формування навичок шляхом вправ;

· навчання перенесенню раніше засвоєних умінь і навичок на нові умови роботи, попередження механічного перенесення.

4. Організованість учнів:

1) Ставлення учнів до навчання, їхня самоорганізація і рівень розумового розвитку.

2) Урахування рівня навченості під час визначення сполучення індивідуальних, групових і фронтальних форм роботи учнів на уроці.

5. Врахування вікових особливостей учнів:

1) Планування уроку відповідно до індивідуальних і вікових особливостей учнів.

2) Проведення уроку з урахуванням сильних і слабких учнів.

3) Диференційований підхід до сильних і слабких учнів.

ІІІ. Гігієнічні вимоги до уроку

1. Температурний режим.

2. Фізико-хімічні властивості повітря (необхідність провітрювання і т.п.).

3. Освітлення.

4. Попередження втоми і перевтоми.

5. Чергування видів діяльності (зміна слухання, виконання обчислювальних, графічних і практичних робіт).

6. Своєчасне і якісне проведення фізкультхвилинок.

7. Дотримання правильної робочої пози учня.

8. Відповідність росту школяра класних меблів.

IV. Вимоги до техніки проведення уроку

Урок повинен бути емоційним, викликати інтерес до навчання і виховувати потребу в знаннях.
Темп і ритм повинні бути оптимальними, дії вчителя й учнів – завершеними.
Необхідний повний контакт у взаємодії вчителя й учнів на уроці, необхідно дотримуватися педагогічного такту і педагогічного оптимізму.
Повинна домінувати атмосфера доброзичливості й активної творчої праці.
Варто змінювати види діяльності учнів, оптимально сполучати різні методи й прийоми навчання відповідно до рівня працездатності учнів залежно від дня тижня, порядкового номера уроку, навальної дисципліни, типу і виду уроку.
Потрібно забезпечити дотримання єдиного орфографічного режиму школи.
Учитель повинний забезпечити активне навчання кожного школяра.

Отже, психолого-педагогічні та техніко-гігієнічні вимоги до сучасного уроку зводяться до дотримання таких узагальнених положень:

Точне і творче виконання програмно-методичних вимог до уроку; чітке визначення типів уроку і його місце в темі, бачення особливостей кожного уроку.
Врахування реальних навчальних можливостей різних класів або груп, цілеспрямована ліквідація прогалин в знаннях.
Обміркування та вирішення в єдності завдань освіти, виховання, психологічного розвитку.
Вибір раціональної структури та темпу проведення уроку, які забезпечують вирішення поставлених завдань і продуктивне використання часу уроку: «Цілі визначають тип уроку. Тип уроку визначає його структуру, структура – розподіл часу на різних етапах».
Забезпечення практичної і профорієнтаційної спрямованості навчального процесу, створення реальних можливостей щодо використання учнями знань, умінь, навичок, які вони отримали, з метою попередження формального засвоєння теорії.
Концентрація уваги учнів на важливих наукових поняттях, висновках, правилах, світоглядних і виховних ідеях; виділення об’єкта міцного засвоєння. Зв'язок змісту уроку з життям, з практикою і особистим життєвим досвідом учня; використання між предметних зв’язків з метою формування цілісної наукової картини світу в інтересах економії часу.
Розширення арсеналу вибору методів переважно за рахунок активних, інтенсивних методів; використання на уроці оптимального поєднання різних методів.
Поєднання колективної форми роботи з груповими та індивідуальними.
Здійснення на основі діагностики навчальних можливостей диференційованого підходу до учнів з акцентом на надання диференційованої допомоги учням з різним рівнем підготовки з предмета.
Формування у всіх учнів активного ставлення до навчальної діяльності, навичок раціональної організації навчальної праці безпосередньо на уроці.
Спілкування з учнями на основі поєднання вимогливості з повагою до особистості.
Розвиток кабінетної системи навчання відповідно до вимог науково-технічного процесу: ціле відповідність, раціональне і комплексне використання різних засобів навчання (підручників, наочних посібників, ТНЗ, засобів інформації, ЕОТ).
Удосконалення сприятливих для роботи гігієнічних та естетичних умов.
Визначення змісту і обсягу домашніх завдань з урахуванням часу, який необхідний на їх підготовку; якщо необхідно, коментувати методики їх виконання, намагатися, щоб навчання здійснювалося на самому уроці, а обсяг домашнього завдання скорочувався (там, де це можливо).
Чітке дослідження задуму і одночасна готовність гнучко перебудувати його хід при зміні навчальної ситуації, вміння переходити до реалізації запасних методичних варіантів.
Виявлення в ході самоаналізу результатів навчання, виховання, розвитку, які отримали на уроці; порівняння їх з поставленими учителем завданнями, знаходження важливих причин недоліків і успіхів; урахування результатів самоаналізу при плануванні наступних уроків.

Первомайський міський відділ освіти

Методичний кабінет

Схема аналізу уроку з використанням інновацій,

спрямованих на формування і виявлення наявності в учнів

окремих груп компетентностей

Таблиця 1

№№	Прийоми, що формують в учнів інформаційні компетентності	Фіксація наявного
1.	Створюються ситуації, при яких учень повинен самостійно добирати потрібні джерела інформації, самостійно працювати з підручником, вибираючи інформацію з декількох розділів, тем тощо
2.	Учитель використовує завдання, що спонукають учнів до використання додаткової літератури саме на уроці (можливо за межами уроку, при цьому учень коментує, яким чином і чому використовувалася додаткова література)
3.	Проводяться на уроці інформаційні хвилинки, диктанти
4.	Учні отримують завдання наступного характеру: на підставі отриманої інформації (з підручника чи інших джерел) учні систематизують інформацію у вигляді схем, таблиць і вміють їх пояснити
5.	Проводяться зустрічі з носіями інформації (журналістами, архіваріусами тощо)
6.	Учитель готує завдання, що потребують обробки на комп’ютері (систематизації, вибору головного, перетворення на таблицю, схему)
7.	Наявність ситуацій, що спонукають учнів до критичного ставлення до повідомлень ЗМІ і стимулювання їх
8.	Наявність повідомлень, ситуацій, що носять мотиваційний характер відносно необхідності володіння інформаційними компетенція ми й інформаційною культурою

Таблиця 2

№№	Прийоми, що формують в учнів компетентності самоосвіти і саморозвитку	Фіксація наявного
1.	Завдання, що спонукають учнів до самостійного створення програм щодо усунення пробілів у знаннях або володіння новим навчальним матеріалом, за яким учні можуть працювати
2.	Завдання, що включають самостійне визначення проблем, які заважають йому виконувати поставлену задачу (визначають проблему, над якою він працює, щоб підвищити свій освітній рівень, проблему, яка заважає йому опанувати новий навчальний матеріал)
3.	Присутні завдання з самостійним добором і опрацюванням літератури
4.	Завдання на самостійне створення власного понятійно-термінологічного поля в межах заданої тематики, проблеми
5.	Наявність завдань на складання учнями тез, виписок, опорних конспектів
6.	Проведення ігор „Компетентність”
7.	Домашні завдання на розробку вікторин, тестів, сценаріїв, написання рефератів

Таблиця 3

№№	Прийоми, що формують в учнів соціальну і політичну компетентності	Фіксація наявного
1.	Діалогічне спілкування з метою узгодження розуміння термінології, уточнення опису ситуації, роз’яснення процесу тощо
2.	Проведення ігор „Соціальна активність”
3.	Написання творів (Якби я був директором школи... Якби я був мером міста... та інші)
4.	Розробка учнями сценаріїв презентацій та їх реалізація
5.	Розв’язання задач екологічного змісту
6.	Характеристика внеску вчених у розвиток науки, держави
7.	Проведення уроку з використанням інтерактивних методів навчання
8.	Завдання на розв’язання проблемних життєвих ситуацій, конфліктів, використовуючи знання предмета
9.	Завдання, що потребують самостійного визначення і прийняття стратегічних, тактичних рішень: як виконати поставлене об’ємне завдання, яким шляхом краще йти, щоб досягти успіху, який шлях найбільш раціональний тощо

Таблиця 4

№№	Прийоми, що формують в учнів комунікативні компетентності	Фіксація наявного
1.	Проведення рольових ігор, у котрих учень сам визначає свою роль і діє відповідно
2.	Проведення нестандартних уроків, на яких передбачається активне спілкування учнів, обговорення ситуації тощо
3.	Залучення фахівців до неформального спілкування з учнями з актуальних проблем
4.	Захист проектів, програм, дослідницьких робіт
5.	Забезпечення умов для вільного обговорення навчальної задачі з метою уточнення її розуміння
6.	Завдання на розширення словникового запасу через термінологічну базу свого предмета
7.	Обговорення термінів, понять, законів із метою уточнення, сприйняття їх глибинної суті й узгодженого розуміння
8.	Завдання на проведення словесного аналізу виконаної роботи з висновками
9.	Аналіз ситуацій з можливим „пропущенням через себе”

Блог Ірини Миколаївни Лукіної, вчителя української мови та літератури

Готуємось до уроку

Методичний кабінет

Схема аналізу уроку з використанням інновацій,

спрямованих на формування і виявлення наявності в учнів

окремих груп компетентностей